Як добре, що тебе нема
Так тихо і спокійно стало
Свою самотність обійма
Давно такого не бувало....
Насолоджуюсь одна
І спів пташок і подих вітру
Нарешті світла голова
Показує нову палітру....
Нарешті чую я сповна
У чарівності світанку
Свої бажання, аж до дна
Голос душі, без перестанку....
Чому ж з тобою я - не я
Була закрита в темній клітці
І називалось це - сім'я
Подібна чорній і зав'ялій квітці...
ЧОМУ МЕНЕ ТИ ТАК ГУБИВ?
Брехнею та злим сміхом
ЧОМУ МЕНЕ ТИ НЕ ЛЮБИВ?
Користував лиш людськИм втіхам....
Тобі життя колись дала
І віру і надію світлу
Любов, як зорю берегла
Бог чув тоді мою молитву....
Пройшли літа, пройшли роки
Я раптом ясно зрозуміла
Як добре що тебе нема
ТЕБЕ НАЗАВЖДИ ВІДПУСТИЛА
Тетяна Мороляк
Як добре, що тебе нема
© Copyright: Татьяна Мороляк, 2020
Свидетельство о публикации №120052105804
Свидетельство о публикации №120052105804
Рецензии