Троянди мають бути із шипами,
вино з похміллям, хмари із дощем,
кохання й зрада між людьми гілками
у вузол Гордіїв скрутилися плющем.
Не знищити його, не подолати,
хоч вкотре вперто хтось здіймає меч,
просте бажання - вірно покохати -
у небо синє підіймає смерч.
Біс лихо сіє, може, десь і вродить,
із темряви знов шкіриться стара,
любов і смерть віками поруч ходять,
вродившись, кажуть, з першого ребра.
Час, ніби ртуть, отрутою стікає,
краплинами скотившись протиріч,
мов вузол Гордіїв, надійно обплітає
кохання й зради невблаганна ніч.
Троянди мають бути із шипами,
вино з похміллям, хмари із дощем,
кохання й зрада, наче сірниками,
нас жартома випалюють вогнем.
19.05.2020
Вузол
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2020
Свидетельство о публикации №120051908353
Свидетельство о публикации №120051908353
Рецензии