По сон-траві, через дурмани,
у вічній непроглядній млі
ступали душі крізь обмани
по вкритій попелом землі.
В пустих зіницях темновіччя,
покора в схилених плечах.
Снували душі крізь паліччя
в колишніх едемських кущах.
Холодний спокій. Ніч. І тиша
з мовчання безнадійних душ...
І хтось недобре пише, пише,
і в книгу вічності аркуш
вкладає злісно замість того,
де сонце, радість і любов.
... блукають душі по дорогах...
і чи до світла вийдуть знов?
3 травня 2020 р
Сон-трава укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2020
Свидетельство о публикации №120051901879
Свидетельство о публикации №120051901879
Рецензии