Володимир Висоцький А я кохаю Вас

Володимир Висоцький “А я кохаю Вас…”

А я кохаю Вас...
Вiдкрито й повсякчас.
Не “після” і не “до” в промінні я згоряю.
Ридма й розрегочась,
Кохаю я в цей час,
В минулому - не хочу, в майбутньому - не знаю.

В минулому “любив” -
Як сум був вiд могил,
Як ніжнiсть, - я без крил, й мене стриножать,
Хоча поет поетів говорив:
“Я вас кохав, любов ще, бути може …”

Так кажуть про покинуте й відцвіле -
І в цьому є поблажливість i cпівчування,
Неначе перед стратою якомусь королю.
Є в цьому й жаль про вмерле й онiмiле,
Що прагнуло, й стрімке надiй вмирання,
I, як невіру в те, що “я люблю”.

Кохаю Вас тепер
Безмірно, я мон шер,
Мій вік стоїть, я згас, -
Та вен не переріжу!
У час цей, у продовженні, тепер
Минулим я не дихаю i марити не буду.

Прийду і вбрід, і вплав
До Вас - хоч обезглав! -
В веригах на ногах і з гирями по пуду.
Ти тільки помилково не примусь,
Щоб після “Вас кохать” додать би, що “не буду”.

Є гіркота в “я буду”, забаганка,..
Підроблений підпис, червоточина
І лаз для відступу, дорога про запас,
Без барв отрута на самому дні у склянцi.
І наче справжнiй ляпас -
Сумнів в тiм, що знайте ж - “я кохаю Вас”!

Дивлюсь французький сон,
Де все не в унiсон,
Де у майбутньому - не так, й в минулому - все інше.
Мiй стовп неслави - мiй армагедон,
У мовному барєрi  мiй прокльон.
Різниця в мовах - жах!
Невже надiям крах?
Та вихід ми знайти iз Вами разом згоднi.
Я Вас кохатиму, складні часи - то так,
Було й що буде не важливо...  Є  сьогоднi!

https://www.youtube.com/watch?v=pQ6FJGzyZso

© Володимир Туленко. Переклад, 2020
*****

Владимир Высоцкий “Люблю тебя сейчас”

Люблю тебя сейчас
Не тайно — напоказ.
Не «после» и не «до» в лучах твоих сгораю.
Навзрыд или смеясь,
Но я люблю сейчас,
А в прошлом — не хочу, а в будущем — не знаю.

В прошедшем «я любил» —
Печальнее могил, —
Все нежное во мне бескрылит и стреножит,
Хотя поэт поэтов говорил:
«Я вас любил, любовь еще, быть может…»
Так говорят о брошенном, отцветшем —
И в этом жалость есть и снисходительность,
Как к свергнутому с трона королю.
Есть в этом сожаленье об ушедшем
Стремленьи, где утеряна стремительность,
И как бы недоверье к «я люблю».

Люблю тебя теперь
Без мер и без потерь,
Мой век стоит сейчас —
Я вен не перережу!
Во время, в продолжение, теперь
Я прошлым не дышу и будущим не брежу.

Приду и вброд, и вплавь
К тебе — хоть обезглавь! —
С цепями на ногах и с гирями по пуду.
Ты только по ошибке не заставь,
Чтоб после «я люблю» добавил я, что «буду».

Есть горечь в этом «буду», как ни странно,
Подделанная подпись, червоточина
И лаз для отступленья, про запас,
Бесцветный яд на самом дне стакана.
И словно настоящему пощечина —
Сомненье в том, что «я люблю» — сейчас.

Смотрю французский сон
С обилием времен,
Где в будущем — не так, и в прошлом — по-другому.
К позорному столбу я пригвожден,
К барьеру вызван я языковому.

Ах, разность в языках!
Не положенье — крах.
Но выход мы вдвоем поищем и обрящем.
Люблю тебя и в сложных временах —
И в будущем, и в прошлом настоящем!..

© Владимир Высоцкий. Текст, 1969