В полоні вогню не обпалити б крила.
Найкраще б не грітися їм,не мов птаха на сонці.
Але якщо серце своє я сміливо видкрила,
Дозволь мені ніжнім метеликом в твоє віконце...
Ти більше не дихаєш мною,
І більш не сумуєш.
А залишаю кохання своєю метою.
Якщо більше усмішку мені не подаруєш.
Зломай же і крила тоді за моєю спиною.
Ти мій океан,моя звичка ,моя хвороба.
А може десь навпаки -моя фобія.
Пірнати в безодню сміливо-моя перемога.
Але заповітом моїм в твоє серце слова:
«В полоні вогню не обпалити б крила.
Найкраще б не грітися їм,не мов птаха на сонці.
Але якщо серце своє я сміливо видкрила.
Дозволь мені ніжнім метеликом в твоє віконце...»
16.05.2020
Для тебе
© Copyright: Виталия Доманская-Бойко, 2020
Свидетельство о публикации №120051609090
Свидетельство о публикации №120051609090
Рецензии