Стражденна наша Україна!
Проходять роки і віки,
Та знов стоїть у нас руїна
І ми в чужинців батраки.
І скільки душ лягло козацьких,
Щоб волю нам відвоювать!
Та гетьмани, пани по-братській,
Знов в стійло хочуть нас загнать.
Надіть ярмо з боргів чужинських,
І потім наші жили виривать.
А тих, хто виступить за волю, -
Щоб знову на хрестах порозпинать.
Стражденна наша Україна,
Хоч роки йдуть, минають і віки…
Невже так буде з нами вічно,
І завжди будемо ми батраки?!
Думи моi, думи моi
© Copyright: Александр Цихач, 2020
Свидетельство о публикации №120051608420
Свидетельство о публикации №120051608420
Рецензии
