Слово
а в голові і гуло й ревло...
щільніш від сонця тягну фіранку,
що освятило усе село.
Та щедре сонце шука шпаринку
і промінцями ув очі,- шусь!
Я так, неначе розбила кринку,
і прокидатись тому боюсь,
бо хтось насварить обов'язково...
а дзвони все ще у голові,
мов закликають цілюще Слово
аби вступилося за живих.
Свидетельство о публикации №120051604791
С самыми тёплыми чувствами и словами,))
Тамара Липатова 18.05.2020 10:37 Заявить о нарушении
Рада Вас бачити!
Ці дні поверталася до прози Вашої сестри, бо перший раз я читала і не все бачила, такий вже був стан... І бачу скільки спільного у наших переживаннях. Щиро співчуваю вашій родині...
Обнімаю. Ева.
Ева Сокол 2 18.05.2020 22:01 Заявить о нарушении