Ти благаєш про співчуття,
зазираєш мені у вічі...
Дивно як, що твоє життя
не змінило твого обличчя.
Безсумнівність, бута, пиха –
всі відтінки були учора.
Ще учора була глуха
до чужих і біди, і горя...
Ти сміялась з моїх віршів –
слова доброго не сказала...
Я знайшов співчуття в душі,
та шепочеш у очі: «Мало...».
Мало вже й співчуття тобі,
ти уже і любові хочеш,
хоч для мене в твоїй судьбі –
лиш погорда і зимні очі...
Ти благаeш про спiвчуття
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120051500483
Свидетельство о публикации №120051500483
Рецензии