***
Я довго світом мандрував,
Шукав сліди добра й свободу:
Щоб в домі той хазяйнував,
Кому написано від роду.
Наш дім не снився, існував,
Його ми спільно будували.
Це потім біс його забрав,
Йому завжди всього замало.
Торгують в рідному краю
Народним горем, як багатством.
Осліпли люди, я стою -
Підтримую злиденне братство.
Прозріння пізно настає,
Руїни серця б'ють тривогу;
Брехню душа народна п'є,
Але не викличеш підмогу.
Не стерти з пам'яті пісень,
Не вирвати цілком коріння.
Минає ніч, настане день,
Зросте посіяне насіння.
Житами жовтими в полях
Та солов'їним щебетанням,
На наших радісних жнивах
Не буде суму і зітхання.
Я довго мандрував
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2020
Свидетельство о публикации №120051408535
Свидетельство о публикации №120051408535
Рецензии