Залишає час по сОбі забуті імена
Мов би докором мовчання,
Із минулого ночами спогад вирина
Про любов і сподівання.
Ще не вичерпані досі намічені шляхи,
Ще не зтоптані чоботі,
Але ж тягнуться слідами численні помилки
І відкладення "на потім".
Кожен шлях новий все довший і все коротші дні -
Плине час, старить обличча.
Так незатишно й бентежно самотньому мені
У чожому цім сторіччі...
* * *
Все, що є - мрії в оголеній душі
Спустошеній безглуздими словами...
А мені б крила здобути - і мершій
У безодню з білими птахами.
14 травня 2020 року
Оголена душа
© Copyright: Денис Спиридонов, 2020
Свидетельство о публикации №120051407182
Свидетельство о публикации №120051407182
Рецензии
