Кружляю без весни
Відірваним листочком
Кружляю без весни.
Зруйнованим місточком
Із почуттям вини.
Довірлива натура
Згубила мрійний злет.
Життєва авантюра –
Невизнаний поет!
Через кохання й зраду
Пройшов як через ліс,
Де всюди на заваді
В очікуванні біс.
Пройшов і озирнувся:
Навколо – пустота.
Роки пройшли, незчувся...
З’явилась гіркота.
Свидетельство о публикации №120051402148