Родная хата у ставка

Валентина  Лейко.

Використані спогади Мельник Анни Андріївни.

Є ставок і сім’я лебедів,
 хата стоїть з рушниками.
Знов лелека у двір прилетів,
Лиш тата немає і мами.
 
Вже садочок вишневий зацвів,
Город наш, криниця, і грушка.
Крислатий горіх, що батько садив,
А у мами росла тут петрушка...

І затерпне душа у німому риданні,-
Зови, не зови, - ніхто не вийде із хати.
Тут живе самота у глухому чеканні,
Бо немає вже мами, немає і тата...

Підніму до небес руки і очі сумнії,
Ви простіть, що вам болю завдала,
Ви простіть, мені , мої рідні.
Я хотіла спасти, та не врятувала...

2006


Родная хата у ставка

Валентина Лейко.

Использованы воспоминания Мельник Анны Андреевны.

Ставок тут есть с семьёю лебедей,
Хата стоит с рушниками.
Снова аист во двор прилетел,
Нет только папы и мамы.

Уж садик вишневый зацвел,
Огород наш, колодец и грушка,
И орех, что отцом был посажен, гудение пчёл,
А у мамы росла здесь петрушка ...

И зайдётся душа в немом рыдании:
Зови, не зови - никто не выйдет из хаты.
Здесь живет одиночество в ожидании,
Потому что нет уже мамы и таты ...

Подниму до небес руки и очи сумные,
Вы простите, что вам боль нанесла,
Вы простите, меня, родные.
Хотела спасти вас, но не спасла ...