Куди не глянеш на сільські простори
всюди овес, ячмінь, пшениця, жито,
хитаються від вітру, ніби в хвилях море
і хочеться і жити і радіти.
Поміж ставками греблі при дорозі,
а далі балки з пахощами трав,
де васильки, чебрець,та хвощ аж до морозів,
де вушка заячі й козелики, я з хлопцями зривав.
Все те пройшло, неначе дивний сон,
одна лишилась ностальгія з тих часів,
а я не можу перетнути, не розділений кордон
де в тому полі я колись ходив.
А там за балками село Червоний Яр,
і лісосмуги, лісосмуги навкруги,
де бджоли із окації несуть собі нектар,
де рідний Край з дитинства дорогий.
і
Укр. Де р1дний край
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120051202852
Свидетельство о публикации №120051202852
Рецензии