Мамині паляниці.
Знову пахнуть мені,
Мамині паляниці,
Спілі високо вишні,
Запашні полуниці.
Память кличе в ті роки,
І весняні ті ранки,
Де бабусині руки,
Відкривають фіранки.
Де дідусь спозаранку,
Йде на пасіку нашу,
Пю молока філіжанку,
Жену вівці на пашу.
Не раз в лісі, обочах,
Ми вовка стрічали,
Знов скупатися хочу,
В плесах річки Сучави.
Мені сняться ще досі,
Пироги, що із печі,
Босоніж у покосі,
І та радість малечі.
Дні безжурні дитинства,
На роздоллі розмиті,
Дні найкращі блаженства,
Щасливі юності миті.
Не забуду ніколи,
Красний ДІл, Галицівку,
Як ходили до школи,
Хто в життя дав путівку.
Бринить память гулом бджілки,
Й не знайти мені ліки,
Голос скрипки й сопілки,
Не забуду повіки.
Знов запахли сьогодні,
Мамині паляниці,
Пасочки великодні,
І сметанка в полиці.
Автор : Н.П.Рубан.
Мамины паляницы
© Copyright: Надежда Рубан, 2020
Свидетельство о публикации №120051004578
Свидетельство о публикации №120051004578
Рецензии