Оголенi нерви

 Закарбований в серці смарагд, що любов'ю, як дивом, наповнений.
 Потребує повітря він чистого, свіжого, доброго.               
 Почуття дуже сильні, так схожі на нерви оголені.               
 І життя, що веде нас крізь роки своєю святою дорогою.       
 Обіцянки і спогади про минуле, сучасне, майбутнє.               
 Ми сьогодні на відстані, що об'єднує місяці й будні.               
 Так кортить обійняти того, кого щиро так любиш.               
 Філіжанкою кави зігріти нудьгуючі душі.               
 І балакати ледь про усе цілий день й весь вечір,               
 Забуваючи про пізній час й дрібні інші речі.               
 Розмовляти із ним про поезію, творчість, надії.               
 Йти вперед задля втілення файної світлої мрії.               
 Загадати бажання, щоб уникнути знову розлуки.               
 Пам'ятати його завжди теплі, турботливі руки.          
 Доторкнутись губами до вуст його з присмаком кави.               
 І освідчитись пошепки в тому, як сильно кохаю...               
 06. 05. 2020