Лала змыстовне

І час летить в краї де сонце не сідає
Де місяць йде як за годину
Де кожного ніхто вже не згадає
Де смерть і старість тяжко дишуть в спину

І я гортаю книжку на столі життя
І відчуваю, переживаю, втомлююся, сплю
На титулці - прізвище, імя
А сторінки не завжди памятаю і люблю

Тут кожен автор і читач. І зміст
У тому що його ніде не пишуть.
Обірвані сторінки про жителів із міст,
Душі моєї. А що ж іще нейрони по собі лишать?

Слова, поняття, принципи і дотики
Хтось також відчуває запах, кольори,
І в темноті шукає смак екзотики
Чекає кращої пори

Щоб просто закрити цю книжку, цей досвід
Можливо нірваною чи раною рваною
Щоб побачити в сліпості просвіт

Накрити то все не мідним тазом, а ванною

Я послав би всіх нахуй
Якби було куди
Але зовсім нікуди:
Люди зверху і зліва
Та й це не красиво
Ми ж любимо правила
І пити з тапка пиво.
Недовго служба правила,
Бо мало заплатили
А. СУПРУН