Схилилися вiти квiтучi додолу...
Схилилися віти квітучі додолу,
Зелена витає, буяє весна,
Весь світ аж радіє від щастя довкола,
Дні, місячні ночі кружляють без сна...
Знов спогади, мрії у скронях вирують,
Знов грає на скрипці співуча струна,
Знов, наче роки десь пішли й не турбують,
В вікно вісімнадцята стука весна!
І серце щемить аж,тремтить, як ніколи,
Мов очі в останнє милують красу,
Те зоряне небо, що впало на доли,
У темінь степів, п"ють де квіти росу...
Знов спогади, мрії у скронях вирують,
Знов грає у серці співуча струна,
І,наче, роки десь пішли, не турбують,
В вікно вісімнадцята стука весна!
***
Свидетельство о публикации №120050306233
А в сердце дрожит золотая струна,
И юные годы зовут нас и манят,
Поёт восемнадцатая весна!
Спасибо, Ира! Очень хорошо и молодо написано. Да, воспоминания нас ещё волнуют!
С тёплым чувством
Юрий Желиховский 2 04.05.2020 02:50 Заявить о нарушении
Ирина Боговина 04.05.2020 21:48 Заявить о нарушении