давай, порахуй:
скільки рокІв,
скільки спаленних сірників,
скільки вже миль-километрів
проміж тобою і ним -
*
Містом,
котре буде завжди
квітнути в серці вугільно,
через кордони на фурах,
пересуваючись вільно,
Везучи фірмОвий мотлох,
пошитий в Камброді від скуки,
отруту, мішки каяття -
спробуй оце все забути.
*
Спробуй забути схід сонця,
повітря зі смАком заліза.
Закрийся стіною, парканом
воно навмисно пролізе.
*
Насічка, мов лезом на серці,
болить, нариває і ниє.
Воно твій регламент і цензор,
воно не відпустить віднині.
постВорошиловградське
© Copyright: Ах Ули, 2020
Свидетельство о публикации №120050210323
Свидетельство о публикации №120050210323
Рецензии