З Першотравнем!

                Моїм землякам-полтавцям  і родичам – що приїхали мене убивать.

Привіт, убивці! Як воно? Зі святом!
Із днем весни, маївок і труда.
Про мир як мир говорено багато,
Аж виросла у слова борода –
Та тільки справи, як і завжди – жопа
(Нехай, мовляв, тамують крові хіть!).
І вам, убивцям – знов сидіть в окопах,
А нам, мішеням – плакать і тремтіть.
Усе на г: Господь, гармати, «гради»,
«Геройство», голод, горе і гімно.
І хтось, вгорі – командує парадом,
А нижній – суне витрішки в вікно.
Летять роки. Мов коні. Мов полова.
Які ж у долі виверти криві!
Війни об’ївшись, перепивши злого,
Вам душі не вернути: всім – ковід!
Ну скільки ж можна так планету мучить,
Криваву чашу цмокати до дна –
Коли іде пречиста, запахуча,
Квітково-ніжна  дівчина-весна!
По мертвих селах -- вивернутих раком!
По всіх гаях – де вбиті солов’ї…
По тій землі – що люди, мов собаки,
Терзають тіло добреє її!!!
Бездушний мор хребти спокійно хрупа,
Вбиває в довбні істину просту:
Ото Господь карає вас -- за трупи,
За війни, за гріхи, за глупоту!
Ну що ж ви продали, як матір, совість –
Свою рідню побігли воювать?
Ну як же вам, «порядним» всім, не сором –
Людей -- простих, таких, як ви! – вбивать!!!
З трясовини окопів – вже не вийти,
Там, де хліба розбили в пух і прах.
Чи хочете лишитись тут навіки –
В осколках мін, волошками в житах?
Не хочеться вам миру, не сьогодні?
Вже сьомий рік кипить кривавий квас!
І може – вже спустився Суд Господній,
А може – мстить ображений Донбас!
Зі смертю ви – а ми зовсім безправні.
Та всі ми, всі – у Господа раби!
Ох, земляки!.. Зі святом. З Першотравнем!
Ідіть уже додому. Досить бить!

Ілюстрація із Інтернету, дякую авторові.
                28.04.2020