Реферат по онкологии

     О ПЕРВИЧНОМ И РЕЦИДИВНОМ РАКЕ КУЛЬТИ ЖЕЛУДКА, ВОЗМОЖНОСТИ ЕГО ПРОФИЛАКТИКИ И ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ.
     Ждан В.Н., Шелешко П.В., Баштан В.П., Муковоз О.Е., Корнеев О.В.
     Цель. Сопоставить с данными  литературы и обосновать практическую значимость усовершенствованного способа арефлюксного гастроэнтероанастомоза при резекции желудка при раке и доброкачественных новообразований. Обосновать методики, позволяющие снизить осложнения радикальных и паллиативных операций при первичном и рецидивном раке культи желудка.
     Объект и методы исследования. Согласно внедренному способу арефлюксные гастроэнтероанастомозы были сформированы у 132 больных после дистальных субтотальных резекциях желудка по поводу рака и у 11 больных при резекциях желудка с связи с хроническими язвами и полипами.
     Среди 64 больных первичным и рецидивным раком культи желудка хирургический метод лечения был применен у 24 (37,5%) остальные 40 (62,5%) были выписаны из клиники с генерализацией опухолевого процесса и отсутствием показаний к паллиативным операциям. У 24 больных выполнена экстирпация культи желудка согласно внедренному способу. Абдоминально-торакальным доступом, из-за перехода опухоли на пищевод, были произведены у 11 больных. Симптоматические операции в соответствии с внедренными способами были выполнены у 13 больных: из них у 11 с целью искусственного питания были наложены еюностомы и у 2-х гастростомы.
     Результаты. При наблюдении за больными от года до 10 лет после резекции желудка при помощи клинических и эндоскопических методов обследования, данных, свидетельствующих о недостатках внедренного способа в отношение его антирефелюксных свойст, а также деформации и сужения анастомозов не констатировано. Внедренный способ, при екстерпации культи желудка, упрощает технику восстановления неприрывности пищеварительного тракта с резекцией абдоминальной части пищевода. Среди больных после паллиативных операций в виде гастро- и еюностом сформированных согласно внедренным способом осложнений, связанных с местом операции как в ранним послеоперационном периоде так и в последующим при наблюдении от одного месяца до года не отмечалось.
     Выводы. Использование антирефлюксных методик формирования гастроэнтероанастомозов при хирургическом лечении предрака и рака желудка позволяет снизить риск развитие рефлюкс-гастрито.
Восстановление  непрерывности пищеварительного тракта по описанному способу при экстирпации культи желудка позволяют сформировать антистенотический пищеводно-кишечный анастомоз со сниженным риском его шовной недостаточности.
     При неоперабельном раке культи желудка формирование гастро- и еюностом, согласно усовершенствованным методикам, предупреждает локальные гнойно-воспалительные осложнения, что позволяет осуществлять искусственное кормление больных, улучшая их общее состояние. Появляется возможность проведение противоопухолевой химиотерапии.
     Ключевые слова: первичный и рецидивный рак культи желудка, факторы риска, рефлюкс гастрит, арефлюксный гастроэнтероанастомоз, экстирпации культи желудка, гастро- и еюностома.
     ПРО ПЕРВИННИЙ ТА РЕЦИДИВНИЙ РАК КУКСИ ШЛУНКА, МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ ТА ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ.
     Ждан В.М., Шелешко П.В., Баштан В.П., Муковоз О.Є., Корнєєв О.В.
     Мета.
     Порівняти з даними літератури та обґрунтувати практичну значимість вдосконаленого способу арефлюксного гастроентероанастомозу при резекції шлунка з приводу раку та доброякісних захворювань. Обгрунтувати методики, що дозволяють знизити ускладнення радикальних і паліативних операцій при первинному і рецидивної раку кукси шлунка.
     Матеріал і методи. Відповідно до запровадженого способу арефлюксні гастроентероанастомози були сформовані у 132 хворих при дистальних субтотальних резекциях шлунка з приводу раку і у 11 хворих при резекціях шлунка з зв'язку з хронічними виразками і поліпами. Серед 64 хворих на первинний і рецидивний рак кукси шлунка хірургічний метод лікування був застосований у 24 (37,5%) решта 40 (62,5%) були виписані з клініки зі встановленою генералізацією пухлинного процесу і відсутністю показань до паліативних операцій. У 24 хворих виконано екстирпація кукси шлунка відповідно до запровадженого способу. Абдомінально-торакальним доступом, у зв’язку з переходом пухлини на стравохід, виконані у 11 хворих. Симптоматичні операції, відповідно до впроваджених способів, були виконані у 13 хворих: з них у 11 з метою штучного харчування були накладені еюностоми і у 2-х гастростоми.
     Результати. При спостереженні за хворими від року до 10 після резекції шлунка з використанням клінічних та ендоскопічних методів обстеження даних, які свідчать про недоліки запровадженого способу у відношення його антірефелюксних якостей, а також деформацій та звуження анастомозів не констатувати. Впроваджений спосіб, при екстерпаціі кукси шлунка, спрощує техніку відновлення неприривності травного тракту з резекцією абдомінальної частини стравоходу. Серед хворих, після паліативних операцій (у вигляді сформованих гастро-та еюностом), за впровадженим способом, ускладнень, як в ранньому післяопераційному періоді, так і при спостереженні від одного місяця до року не відзначалося.
     Висновки.
     Використання антірефлюксних методик формування гастроентероанастомозів при хірургічному лікування передраку та раку шлунка дозволяє знизити розвиток рефлюкс гастритів. Відновлення безперервності травного тракту за описаним способом при екстирпації кукси шлунка з резекцією абдомінальної частини стравоходу дозволяють сформувати антістенотичний стравохідно-кишковий анастомоз зі зниженим ризиком його шовної недостатності. При неоперабельному раку кукси шлунка формування гастро-та еюностома, у згідно вдосконалених методик, попереджає локальні гнійно-запальні ускладнення, дозволяє здійснювати штучне годування хворих. Що покращує загальний стан пацієнта та дає можливість проведення протипухлинної хіміотерапії.
     Ключові слова: первинний та рецидивний рак культі шлунка, фактори ризику, рефлекс-гастрит, арефлюксний гастроентероанастомоз, екстирпація культі шлунка, гостро-та єюностоми.





     ABOUT THE PRIMARY AND RECURRENT CANCER OF STUMP OF STOMACH, POSSIBILITY OF HIS PROPHYLAXIS AND SURGICAL TREATMENT.
     Zdan V.N., Sheleshko P.V., Bashtan V.P., Mukovoz O.Ye.,Korneev O.V.
     Aim. Comparison with literature data and substantiate the practical significance of the improved method of antireflux gastroenteroanastomosis during stomach resection for cancer and benign neoplasms. To substantiate the methods that allow to reduce the complications of radical and palliative operations in primary and recurrent gastric stump cancer.
     Material and methods. According to the introduced method, antireflux gastroenteroanastomoses were formed in 132 patients after distal subtotal resections of the stomach for cancer and in 11 patients with gastrectomy with a connection with chronic ulcers and polyps.Among 64 patients with primary and recurrent gastric stump cancer, a surgical method of treatment was applied in 24 (37.5%), the remaining 40 (62.5%) were discharged from the clinic with generalization of the tumor process and absence of indications for palliative operations. In 24 patients, extirpation of the stump of the stomach was performed according to the introduced method. Abdominal-thoracic access, due to the transition of the tumor to the esophagus, was performed in 11 patients. Symptomatic operations in accordance with the implanted methods were performed in 13 patients: 11 of them were make jejunostomys with the aim of artificial nutrition and 2 gastrostomes.
     Results. When observing patients from one year to 10 years after resection of the stomach with the help of clinical and endoscopic examination methods, data showing deficiencies of the implanted method in relation to its antirefelux properties, as well as deformation and narrowing of the anastomoses is not ascertained. The introduced method, when extirpation the stump of the stomach, simplifies the technique of restoring the continuity of the digestive tract with resection of the abdominal part of the esophagus. Among the patients after palliative operations in the form of gastro- and jejunostomys formed according to the introduced method complications related to the site of surgery, both in the early postoperative period and in the subsequent one, when observed from one month to a year, was not noted.
     Conclusions. The use of antireflux techniques for the formation of gastroenteroanastomosis in the surgical treatment of precancer and stomach cancer can reduce the risk of developing reflux gastritis. Restoration of the continuity of the digestive tract according to the described method with extirpation of the stomach stump allows to form an antisthenic esophageal-intestinal anastomosis with a reduced risk of its suture failure. In the case of inoperable gastric stump cancer, the formation of the gastro- and the jeunostomys, according to improved methods, prevents local purulent-inflammatory complications, which allows the artificial feeding of patients, improving their general condition. There is an opportunity to conduct antitumor chemotherapy.
     Key words: Primary and recurrent cancer of stump of stomach, risk factors, reflux-gastritis, antireflux gastroenterostomy, extirpation of stump of stomach, gastro- and jejunostomy.