Пути ведут всегда жэ нас куда

Оно до святэй власти

Поэты умирают спакваля.
Как бы сказали гондэ в Беларашэн.
Ведь ничево а ни Коню не жалко:
Да вы хоть там стреляйтесь па чом зря!

И пачка в морду опа: на-на-на!
Ты шо, прышов шэ з бородоё в баню?!
У нас жэ прам пафсюды ахраняюць
Писацеля и музыканта даж.

Писацель завжды й прастудзицца рад.
И пад чырнобыль влизты с-пат Пина-льти.
А шо ёму ий тыя прам ветра,
Которы жэ из хвоины взвывають.

У нас ыколог в кажным рай-а-на.
И но слідеть, коб ті прішіфсь к Хахляньдий.
Ну, шо гєто, діві, с-пут Дивинка
Ля Пашок пудкыдае гний с парашо.

Звидкиля шрыфт полизшы из-под пальцый?
Я, шо, ёго втверждав тут?

И вот ля мни говорать: ты вмырай там!
А мы тоби дамо счас пол-рубля!
Ну, шоб фкупиф лякарсфав.
Всё римно ты ж от здохныш ны от сашок.

Рука бо руку мые завждэ влад:
Ты бигай но туда, дэ враг твий хвайн.

...хотя б а во до гарных зеленятк


Рецензии