Ми під замком вже котрий день.
Життя утратило всі краски.
Тепер загроза навіть кисень,
Тому ми всі оділи маски.
Ми дружньо добрались до грані,
Де шию здавлює мотузка.
Планета у лихому стані,
Тому це все перезагрузка.
Не помічаючи біди,
Погрузли ми у егоїзмі,
Тому й проґавили, коли
Сталась поломка в механізмі.
Винною тут не пандемія.
Нас забагато вже, повір,
В планети просто алергія,
А я б назвала це – відбір.
Байдужість підступила з тилу -
Нам всім вдалося заразитись.
Ми риємо собі могилу:
Можливо, варто зупинитись?
19
© Copyright: Софья Кох, 2020
Свидетельство о публикации №120042010823
Свидетельство о публикации №120042010823
Рецензии