Твій погляд їв мене із першого «привіт».
Від дотику з під ніг ішла Земля.
Тоді ти ніби враз став цілий світ,
А я в ту ж мить стала твоя.
Твій погляд їсть мене вже котрий день
В обід, посеред ночі, навіть зрання.
Від нього кожен раз в душі те «дзень»
І щира посмішка тобі, немов остання.
Твій погляд з’їсть мене, б'юсь об заклад...
Він влучив в серце з першого «привіт».
Та знаю я, нема шляху назад,
Бо став ти в мить немов би цілий світ.
тобi
© Copyright: Софья Кох, 2020
Свидетельство о публикации №120042010705
Свидетельство о публикации №120042010705
Рецензии