Небо
Яснії зірочки в небі високому
Кличуть мене в невідомую даль
Хвилею в серці - то думи високії…
Там, за хмаринами рідний мій край!
Місяць неначе та срібная скиба
Мовчки міркуючи в небі висить,
А навкруги зірки-вогники ніби.
Дякую, Боже, Тобі за цю мить!
Як же чудово створив Ти світила!
Вкутана небом матуся-Земля.
Сина віддав Ти Свого, щоб щасливе
Славило людство Ісуса ім'я.
Небо рідненьке,здивовані очі
Важко від тебе мені відірвать.
За дні блакитні та зоряні ночі
Велич Творцю буду тихо складать.
© Copyright: Надежда Гаркуша, 2020
Свидетельство о публикации №120041902515
Свидетельство о публикации №120041902515
Рецензии