Василий Стус. Смерть - повыше звёзд...

Смерть - повыше звёзд. Жизнь - пониже пекла.
Свой удел страстей безумством ограждай.
Вернись же - с тех миров, печаль моя исчезла,
а сердце - восставай, а сердце - восставай.
Отчаянья прогары сгорают, как офиры*,
кораллами страданий мой накипает свет.
А дух твой трубача, что доверялся  лире,
полёт свой завершает во вселенском сне.

*офиры - жертвы
 
Оригинал:

Василь Стус. Смерть - то повище зір...
Смерть - то повище зір, життя - понижче пекла.
Свій простір пристрасті шаленством розгородь.
Вертай - з тамтих світів, журба моя утекла,
а серце - колобродь, а серце - колобродь.
Ці прогри відчаю горять, немов офіри,
коралями страждань мій обкипає світ.
А твій суремний дух, що довірявся лірі,
у галактичнім сні довершує політ.


Рецензии