Звичайною дівчинкою колись була,
Були у неї звичайні дитячі мрії.
І не могла уявити собі тоді вона,
Що життя мине без будь-якої надії.
Незрозуміло, як вийшло все так,
Що доля повії лягла на її плечі.
Не могла знайти щастя ніяк.
(Хотіла кинути цю справу до речі.)
Але життя це дуже складна річ.
Йшли роки - все було по-старому.
Не закінчувалася для неї ця ніч.
І не вірила вона вже нікому
Минуло вже багато довгих років,
А стара повія досі принца чекає.
І можна дивитися з різних боків,
Але, на жаль, вона іншого не має.
І не маємо права ми її судити.
Я впевнений, що була у неї мрія.
І нічого тут вже не зробити,
Бо померла вже ця стара повія...
Повiя
© Copyright: Олег Рычихин, 2020
Свидетельство о публикации №120041801584
Свидетельство о публикации №120041801584
Рецензии