Несказанные слова укр

НЕСКАЗАНІ СЛОВА

Сонце вгризалося в Землю,
Немов фреза.
Й щось очманілий трактор в ній
Вперто сіяв.
Тільки планета була майже
Кін-дза-дза.
Геть не прикрита нічим...
Немов повія...
Хмари сповзали з неба
За горизонт.
Вечір читав молебінь
Наостанок.
Груди давив безссилля
Креазот.
І розпікали зір
Планети рани...

Час спотикався, падав,
Ледве повз.
Й став, зупинивсь
Знесилений спочити.
І розілляв
Свій прохолодний морс
Морок у те, що
Мало бути квітом.
Нас ще єднала ниточка жива.
Жевріла, тліла,
Бриніла від натуги.
Й мрійно гойдались на злеті
Німі слова
Ті, що жадаєш завше...
Й хоча би - вдруге...

Скільки на цьому світі
Несказаних слів!
Хтось достеменно,
Слова ті, довіку чекає.
В мареві снів
Міражами щасливих днів
Грають слова ті,
Що скарбом
В собі тримаєш.
Тільки - навіщо тримати?
Нехай летять -
Ніжні, жадані,
пухнасті, немов кульбабки.
Всіють планету,
Весною озолотять.
І розцвіте те святе,
Де всього
Три крапки...

Небо залатане гримне
І протече.
Скропить земну невтоленість,
Вряснить врожаєм.
Й сонце віддасть
свої тисячі тисяч свічей
Саду висячому,
Там, де завжди бажаєш.
Тільки то буде вже
Пісня зовсім нова.
Чиста, прозора, мов краплі
Світанку у ранку.
В ній оживуть
несказані, жадані слова.
І той, хто чекає,
Відкриє
Душі фіранку...

ВК ХерСон квітень 2020