У твоїх очах цвітуть волошки.
Від них найгірший спогад зотлівав.
Не лишилося журби нітрошки,
Бо в їх полоні спокій існував.
Ти малюєш: тьмяним не лишила
І закутку на полотні думок.
Ніби враз відраду з ґрат звільнила,
Полегко відчиняючи замок.
Як тобі вдалося барв додати
Емоціям, що лавою течуть?
Незрівнянні очі гріють, свято
Вони небесним кольором цвітуть.
Волошки
© Copyright: Юрий Санкин, 2020
Свидетельство о публикации №120041508784
Свидетельство о публикации №120041508784
Рецензии