моей дочери Ульяне посвящаю
Де ти?
Тебе давно шукаю
За морем,в затишних гаях,
Степах безкраїх.неозорих,
Гір кришталевих ручаях.
Тебе невпинно я шукаю
Під шум дощу і вітру спів.
В суворих,білих заметілях,
В смарагдових бурхливих хвилях
Галактик,зоряних світів.
А чи тебе колись зустріну
В містах спокусливих,манливих,
В юрбі народу галасливій
На площах,серед стрічок вулиць?
Та,мабуть,знов ми розминулись.
Коханий,ти прилинь до мене,
Бо рочки ж,мов пташки,летять.
Та тільки птах додому верне...
На жаль,не він,а сльози-зерна
В очах росою мерехтять.
То де ж ти є,кого шукаю,
Хто захистить в часи негоди,
Душі моєї ясне сонце,
Мій світ,надія і свобода?
Настане день,рожевий промінь
Розвіє чорний морок ночі:
Нарешті я тобі,коханий,
Загляну в очі,
Любі очі...
13.04.2020 г.
Де ти?
© Copyright: Наталья Витязь, 2020
Свидетельство о публикации №120041300138
Свидетельство о публикации №120041300138
Рецензии