Щербатий місяць став у небі
Та й провисів там цілу ніч.
Шкідливий вітер, наче легінь,
Дівочих доторкнувся пліч,
Притиск ії, здійняв волосся
І полетів в далекий світ.
В той час мені немов здалося,
Що не й минуло стільки літ.
Що знову я, як вільний вітер
І тільки щастя навкруги,
Сміються зірки, наче діти,
Після злиденної нудьги.
І ця дівчина, ти – кохана,
Квітнева квітонька вночі,
Чий сяє силует бажаний,
В несмілім полум’ї свічи…
картинка из Сети
Квiтневе
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2020
Свидетельство о публикации №120041204240
Свидетельство о публикации №120041204240
Рецензии