Чекала марно я на вдачу,
Блукаючи серед світів.
І, от тепер, сиджу та плачу.
Напевно, так ти і хотів?
Коли уходив ти із дому,
Нічого навіть й не казав.
Лишалися печаль та втома,
А ти про це і не гадав.
Не помічав мої страждання,
Моїх засмучених очей.
Холодне вранішнє вітання –
Як наслідок пустих ночей.
Ночей, коли втікло кохання,
Ночей без місяця й зірок.
В повітрі – присмак розставання –
Лише один зробити крок…
картинка из Сети
Чекала марно я на вдачу...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2020
Свидетельство о публикации №120041203931
Свидетельство о публикации №120041203931
Рецензии