Я ще встигну поставити квітку серед сонячних плям підвіконня,
я поправлю зеленеє листя і ласкаво схилюсь: «Не сумуй...».
Я радітиму щиро за квітку, що буде вона з сонцем сьогодні,
що вона відігріється врешті і махне мені вслід: «Заримуй...».
Заримую… І сонце, і квітку, підвіконня у сонячних плямах,
день безхмарний і небо безкрайнє, під яким ми усі живемо,
і любов до зеленого листя, що зраділо весні до нестями...
Заримую весь світ неосяжний, крізь який ми без крил летимо.
Ось і квітка моя тонкошия замахала, мов крилами, листям –
наче вирішила з підвіконня полетіти у всесвіт птахів...
Я кричатиму вслід моїй квітці, щоб вона покружляла над містом
і дивилась на місто щасливо – я колись саме так і хотів...
Я ще встигну поставити квiтку серед сонячних плям
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120041102728
Свидетельство о публикации №120041102728
Рецензии