Безголоса ніч відрадно обійма,
Випиває наші посмішки до краю.
Ти сьогодні засинатимеш сама,
І я північ наодинці зустрічаю.
Голе поле простягнулось поміж нас:
Не залишили образи навіть колос.
Наші руки знерухомив владно час.
Він направив очі вниз і вимкнув голос.
Певно час шляхи розводить не дарма:
Проведе усіх на істинну дорогу.
Ти сьогодні засинатимеш сама,
Як спокійно засинала і до цього.
Ти сьогоднi засинатимеш сама
© Copyright: Юрий Санкин, 2020
Свидетельство о публикации №120040907719
Свидетельство о публикации №120040907719
Рецензии