Простір пронизано безвістю…
Морок ковтає прийдешнє…
Дихає людство нестерпністю,
Ще не востаннє й не вперше…
Страх деренчить над безоднею…
Скиглить луна над Землею…
Людство голосить за долею,
Вкритою кров’ю й брехнею…
Людство хапає отруєне…
В головах – паніка, розбрат…
Очі і мізки – замулено…
Ллється навсібіч скорбота…
Небо й Земля вивільняються…
Душі братаються з Світлом…
Людство у темряву грається…
Сонце для серця відкрито…
07.04.2020
Простiр пронизано безвiстю
© Copyright: Катерина Жебровська, 2020
Свидетельство о публикации №120040704422
Свидетельство о публикации №120040704422
Рецензии