Закрий свої вуста рукою,
щоб не губити слів дарма
втрачаю швидко глузд з тобою
за це корю себе щодня
Чи світ твоїх очей не бачив,
чи просто я в них потонула,
моє життя, як міг тлумачив
та щось всередині замкнуло
За що мене ти не пробачив
поки жива, гадаю аж до ранку
останній знак мабуть щось значив
згадалось раптом на світанку
Чом ти кохаєш як диявол
від тебе тільки жар , горить
над головою сховався ореол
напевно, сонце так блищить
Як я жила до тої зустрічі
дихала чим, гуляла з ким
більше не вмієш ти мучити
одним словом гострим, різким
Залишай мені спогад про нас
тільки це і не більше, доволі
все одно дістане тебе резонанс
серця мого вічної неволі
***
© Copyright: Хейли, 2020
Свидетельство о публикации №120040609802
Свидетельство о публикации №120040609802
Рецензии