***

                Де є любов, там є життя.
                (М. Ганді)

Перо зануриться у чорнила — настоянку темної ночі,
А ти розучилась писати пером? Розучилась писати...
Друкуєш літери, а монітор читає нотатки робочі.
Ходиш сама за собою слідом з кутка в куток кімнати.

Тиша нічна прислуговує снам, тільки би їх ухопити...
З пера на папір скрапує страх, як давнє вино із міхів.
Він у шпаринках твоїх міркувань вирощує голі віти,
А ті, безлисті, не зацвітуть... допоки не буде втіхи.

Чого у любові більше: страхів чи оп’янінь від щастя,
Ніжних окрилень, солодких мрій та розуміння без слів?
Буває кохання без хитросплетінь радощів і сум’яття,
А ще без острахів, переживань, різних жахів і жалів?

Перо зануриться у чорнила... в глибини минулого віку.
І там лунають пісні колискові над ліжечком немовлят.
І теж матусі шепчуть в надії свою літанію велику:
Про долю щасливу, осяйну стежину, радощів зорепад.

Ти тут і сьогодні здіймай вітрила усім почуттям високим.
Любов поза часом... може єдина собою тримає життя!
Усе, що трапляється в дорозі, не створюється ненароком.
Поводирі твої — серце і розум, та ще душі доброта.

Таня СВІТЛА
04.2020 р.