Радой Ралин. Зевс i людина

Радой Ралин
Зевс і людина


Зевс, щойно сотворивши звірів, узявся наділяти їх особистими якостями: одного — силою; другого — хитрістю; третього — спритністю; четвертого — лукавством.
Роздавав, роздавав – краю не було тим тваринам, проте він зміг кожне бодай чимось наділити.
Лише чоловік, наче «зоон політикон», не дістав нічого і залишився голим, нещасним, голодним та неозброєним супроти Зевса:
— Чим я завинив перед тобою, Зевсе, що ти позбавив мене всякого благовоління?
Зевс звисока поплескав людину по плечах:
— І про тебе я подбав. Даю тобі розум. Він тобі прислужиться двічі. По-перше — ти зможеш наслідувати тварин і відтак використаєш всі притаманні їм властивості. А по-друге — ти матимеш можливість хвалити богів. Якщо твої хвали будуть достойні, то боги тебе не залишать.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Радой Ралин
Зевс и човекът


Зевс, след като били създадени животните, започнал да им присъжда лични качества: на едно — сила; на друго — хитрост; на трето — бързина; на четвърто — лукавство.
Раздавал, раздавал, край нямали животните, но на всяко успял да дарува по нещичко.
Само човекът, като «зоон политикон», не получил нищо и застанал гол и нещастен, гладен и невъоръжен пред Зевса:
— Какво толкова се провиних пред тебе, Зевсе, та ме оставяш без никакво благоволение?
Зевс го тупнал покровителствено по рамото:
— И за теб съм помислил. Давам ти разум. Той ще ти служи за две неща. Първо — да подражаваш на животните и по този начин да използваш всичките им преимущества. И второ — да хвалиш боговете. Достойни ли са хвалбите ти, боговете няма да те изоставят.