А судьи кто?!. перевод на украинский

*** (А.С.Грибоедов, отрывок из пьесы «Горе от ума»)

Чацкий

А судьи кто? — За древностию лет
К свободной жизни их вражда непримирима,
Сужденья черпают из забытых газет
Времен Очаковских и покоренья Крыма;
Всегда готовые к журьбе,
Поют всё песнь одну и ту же,
Не замечая об себе:
Что старее, то хуже.
Где? укажите нам, отечества отцы,
Которых мы должны принять за образцы?
Не эти ли, грабительством богаты?
Защиту от суда в друзьях нашли, в родстве,
Великолепные соорудя палаты,
Где разливаются в пирах и мотовстве,
И где не воскресят клиенты-иностранцы
Прошедшего житья подлейшие черты.
Да и кому в Москве не зажимали рты
Обеды, ужины и танцы?
Не тот ли, вы к кому меня еще с пелен,
Для замыслов каких-то непонятных,
Дитёй возили на поклон?
Тот Нестор негодяев знатных,
Толпою окруженный слуг;
Усердствуя, они в часы вина и драки
И честь и жизнь его не раз спасали: вдруг
На них он выменил борзые три собаки!!!
Или вон тот еще, который для затей
На крепостной балет согнал на многих фурах
От матерей, отцов отторженных детей?!
Сам погружен умом в Зефирах и в Амурах,
Заставил всю Москву дивиться их красе!
Но должников не согласил к отсрочке:
Амуры и Зефиры все
Распроданы по одиночке!!
Вот те, которые дожили до седин!
Вот уважать кого должны мы на безлюдьи!
Вот наши строгие ценители и судьи!
Теперь пускай из нас один,
Из молодых людей, найдется — враг исканий,
Не требуя ни мест, ни повышенья в чин,
В науки он вперит ум, алчущий познаний;
К искусствам творческим, высоким и прекрасным,
Они тотчас: разбой! пожар!
И прослывет у них мечтателем! опасным!! —
Мундир! один мундир! Он в прежнем их быту
Когда-то укрывал, расшитый и красивый,
Их слабодушие, рассудка нищету;
И нам за ними в путь счастливый!
И в женах, дочерях — к мундиру та же страсть!
Я сам к нему давно ль от нежности отрекся?!
Теперь уж в это мне ребячество не впасть;
Но кто б тогда за всеми не повлекся?
Когда из гвардии, иные от двора
Сюда на время приезжали, —
Кричали женщины: ура!
И в воздух чепчики бросали!

*** (вільний переклад П.Голубкова)

Чацький

А судді хто? - За давністю років
До волі ворожнеча в них є зрима,
Черпають судження з забутих вже рядків
Часів Очаківських, підкорення чи Криму;
Завжди готові до журби,
Співають пісню ту ж скоріше,
Не помічають по собі:
Старіше - тобто гірше.
Де батьківщини нашої батьки,
Яких прийняти треба за зразки?
Чи не оці, грабіжництвом багаті?
Захист знайшли у друзях, у родстві,
Казкові спорудивши скрізь палати,
Де б’ються на бенкетах в мотовстві,
Де їм простять клієнти чи наймАнці
Минулого всю підліість суєти.
Кому ж не затискали тут роти
Обіди ці, вечері ці і танці?
Чи ви не той, ви до кого «з іменин»,
Для задумів якихось незрозумілих,
Мене возили на уклін?
Той Нестор пройдисвІтів знатних,
Оточений юрбою слуг;
Стараючись, в часи забав всіляких
Честь рятувавших, і життя, і дух.
На них він виміняв хортів - аж три собаки!!!
Або он той, для витівок гостей
На свій балет зігнав на кількох фурах
Від матерів, батьків відторгнення дітей?!
Він сам, занурений в Зефірах і в Амуах,
Змусив Москву дивитись їх красі!
Не дав відстрочень боржникам «гостинця»:
Амури і Зефіри всі
Розпродані вже поодинці!!
Ось ті, які дожили до сивин!
Кого повинні поважати ми, як люди!
Цінителі суворі наші й судді!
Тепер нехай хтось з нас один,
З молодиків, знайдеться - ворог всім шуканням,
Не вимагаючи підвищень, місць, чи чин,
В науки втупить розум, прагнучий пізнання;
До творчості, мистецтв, високих, класних,
Вони: розбій! пожежа!Це кошмар!
Для них він - мрійник! Небезпечний, ясно!! -
Мундир! один мундир! В їх побуті новітннім
Він переховував, розшитий і красивий,
І легкодухість їх, і розумові злидні;
І нам за ними в шлях щасливий!
В дружинах всіх, доньках - мундирові пристрАсті!
Від ніжностей я сам давно чи відлучився?!
Тепер у цю мені дитячість вже не впасти;
Але хто б за всіма тоді не спричинився?
Коли  і з гвардії, й від двору юнкера
Сюди на час, бувало, приїжджали, -
Кричали дружно всі жінки: ура!
І вгору чепчики жбурляли!