10 квитня 1942 року

Моя єврейська бабуся Марія (Мура по-домашньому) Ніколаєвська вивчилася в 30-ти ХХ сторіччя роки на акушерку і поїхала за розподілом до Новопокровки Новотроїцького району (тоді Запорозької, а зараз Херсонської області).

Туди ж приїхала теж з Запорожжя теж за розполілом молода вчителька Галя.

Обидві вони покохали мого дідуся Гамаюнова Івана Авраамовича, а коли він відповів коханням Марусі, то Галя затаїла ревнощі до неї. Маруся-фельдшериця стала спасінням для односельчан. Допомога при пологах - свята справа, тому вона стала для селян авторитетом в плані збереження здоров'я.

Коли в 1942 році прийшли окупаційні війська, Маруся мала на руках новонароджену Катюшу(пам'ятаєте пісню про легендарні радянські Катюши?). Мама народилася 10 квітня 1942 року. Всі чоловіки були на фронті - і мій дід Іван, і його брат Григорій, і їх батько Авраам Васильович. Коли німці зібрали всіх мешканців і наказали видати євреїв, Галя побачила в їх катуванні шанс для себе одержати Івана в чоловіки, якщо Марусю з донькою буде страчено німцями.

Маруся взяла новонароджену і відправилася на зборний для всіх євреїв пункт до сусідньої Громовки, там вона видала себе за полячку і що її наказано за збір колосків у полі. Румунській офіцер вірішив її відпустити і вона 5 км пішки пішла додому, вночі забилася до собачої конури, де її зранку знайшла моя прабабця за їм'ям Солоха чи Соломія Краснова (побатькові її я не знаю).

Всю окупацію Марусю з Катюшею ховали від сельчан і навіть запису в домових книгах не залишилося про її перебування в будинку Гамаюнових. Дід Іван загинув зимою 1945 року у Прибалтиці і в своєму останньому листі навіть помилился роком, написавши 4/01/1944, коли був вже 1945-й. Його накрило вибухом на полі боя.

Лист:
==3 января 1945 г. И. А. Гамаюнов

Здравствуйте, родные мама, сестра Наташа,
племянницы Нина, Валя и Маруся и жена Маруся и дочь Катюша.

Я пока жив и здоров.
И ещё сообщаю вам, что письмо, которое вы передавали, получил.
За которое благодарю.

Маруся! Ты пишешь, как живёт Галя с матерью, для меня конечно всё понятно, а вот за себя ты ничего не написала... Как ты живёшь? Ну ничего, надеюсь, что ты там с мамой должна пережить всё хорошее и плохое.

Маруся, мне вряд ли представится возможность приехать, и тебе безусловно есть все возможности. Я думаю, что тебе ясно, в чём я нуждаюсь, это: табак, хоть и мешок - то не помешает, сухари, а пока, дорогие, остаюсь жив и здоров.

Полевая почта 19723 (Ж) Гамаюнов Иван Абрамович==

Маруся в 1946 році зробила у Новопокровці свідоцтво про нарождення Катерині Іванівні, записав її батька українцем, а мати - росіянкою.

Після цого вона могла забути про Новопокровку, повернувшись до рідної матусі в Запорожжя? Могла! Але не забула. Кожного року вона привозила мою маму на Батьківщину, моя мама привезла туда мого вітця познайомитися з роднею, мене саму кожного літа стала привозити. І навіть онуків Івана с Андрієм привезла в 1989 році - до дому тёти Гали с дядей Гришей, а як же ж! Кожного року ми везли з мамою туди міські делікатеси - ковбаси із солодощами, а додому привозили повні руки сільского добра. Колись навіть розбили на сходах трьохлітрову бутиль варення, такі важкі були напхані нам ГАМАЮНОВИМИ торби, що ми його витягли і руками понесли вночі з потягу повернувшися.

Так розвернулася моя карма, що мамини пологи були дуже ускладнені хворобою (почечно-каменной) і при всьому професіоналізмі бабусі Марії я одержала важку пологову травму лівої руки. Марія працювала у 2 пологовому будинку Запорожжя і мала дуже високу повагу співробітніків! - коли я сама прийшла туди народжати свого Івана, старі робітники приходили на мене подивитися - це та сама Оленка, онука Марії Зіновіївни, притому, що вона померла 1965 року і я сама її не пам'ятаю, але добре пам'ятаю прадіда Авраама Васильовича, який помер десь наприкінці 70-х років.

Ми родиною на Патріотичній 82-А жили від получки до аванса, і, бувало - дістаєшь листа з почтової скринькі від прадідуся, а там між сторінками прокладені три карбованця - вау! - побігли до магазину купувати смакоту...

Какая дурость ваша, Владимир Владимирович Бургела, побудила вас предъявлять евреям претензии о якобы их НЕБЛАГОДАРНОСТИ русским сегодня за их освобождение?

Мама моя не знала про предательство тёти Гали, которая вышла замуж потом за дедова брата Григория. Мы об этом узнали от сестры Марусиной Тамары, которая была младше мамы и росла с ней как младшая сестра, а не как тётя.

И тёти Галины внуки назвали собаку французскую болонку Машкой в 90-х годах и подарили её моей маме в качестве последнего антисемитского привета или случайно?

Какие претензии СЕГОДНЯ Русы могут предъявлять евреям всех народов и что вообще между ними может стоять сегодня в виде камня преткновения кроме коллективного безумия самих Русов, жаждущих что-то кроваво-страшное ПОВТОРИТЬ?

Моя статья на сайте эзотерики и непознанного: Причины гражданской войны на Донбассе сегодня - мой диалог с Владимиром Бургелой редкостной тупости Козлёночком и борцом с Мировым Сионизмом - кто кого сталкивает лбами - "кукловоды мировой закулисы" или наша коллективная тупость? akulizm.ru/ ezoterika/ 140-dusha-objazana-truditsja-sovety-mudrecov. html