К. Никольский-мой друг художник и поэт пер

К. НИКОЛЬСКИЙ- Мой друг художник и поэт пер.

Мій друг митець і поет
У дощовий вечір мені на склі
Мою любов намалював,
Відкривши диво на землі.
Сидів мовчки біля вікна
Насолоджувався тишею,
Моя любов з тих самих пір
Завжди була зі мною.
Очікування, як вода текло,
Було мені завжди тепло,
Коли в дощовий вечір я
Дивився за віконне скло.
Та рік за роком зустрічав
В очах кохання розпач мiй,
Нудьги дощової  тьмяний слід,
І ось колір любовi зблiд .
Мого кохання колір зблiд,
Та згас чудовий гарний день,
Мою любов нічна ховає тінь.
Веселих фарб балаканина,
Та гра чарівного вогню,
МоЕ кохання вже  не втішить мене.
Згасають ніжні всi тони,
НемаЕ висоти і глибини,
І чітких ліній немає більш ,
Ось де байдужих слів є вірш.
I в очі дивиться менi,
Я не веселий, не сумний,
Безбарвних снів спокій земної
Мовчанням поділяється зі мною.
Та натхненне обличчя
Чи втратить власні добрі риси,
Моя любов помре в мені
Нарешті решт.
І краплі сумного дощу
Струменями вже підуть по склу,
Моя любов нечутно плаче, йдучи.
І райдугу минулих днів
Застелить пил прийдешніх снів,
І так само їх колір втратять
Спогади всi, ті що про неї.
Малюнок тане вже на склі,
Зберегти його надії вже немає,
Як розфарбувати знов
У колір радощів мою любов.
Або мабуть розбити скло
І зануритись в інший світ ,
де ФарбуЕ сонця свiтлом квiт,
існуЕ митець та поет.