Свiт увесь в тривозi...

(Роздуми про неспокійне   сьогодення)

Лихо впало, - світ увесь в тривозі:
Ой, коронавірус що ж вчиняє!
Земна куля, й пошість на порозі,
У глухий кут людство заганяє.

Тисячі смертей вже, це жахливо..,
Ач, Диявол вишкіряє ікла,
Ще й сміється з людства жартівливо,
Що, мовляв, до Раю ж, не до Пекла...

Ось вже і зачинено кордони,
І обмеження на спілкування, -
До Христа звертань скіль, до Мадонни,
До Аллаха, Будди.., - сподівання.., -

Й далі як воно ж усе складеться? -
Що ж, сюрпризи Долі невідомі:
Вижити чи вмерти доведеться? -
Роздуми й скептичні, і свідомі, -

Карантин, тож... - Вірус все  лютує,
Не допомагають і молитви, -
Й знов померлі, Боже! - ВОЗ звітує.., -
Людство стає з ворогом до битви,

Так, й режим жорсткіш ще вводить уряд,
Люди всі принишклі, панікують... -
Ач, немов шепоче: "Тут я, поряд..." -
Вірус, меньш із нього вже й кепкують,

А було ж: й карикатури, й вірші, -
Смаленим запахло ж, як - то кажуть,
Ой, часи не настають хай
 гірші,
Вірмо, що вузли таки розв'яжуть,

I коронавірус все ж здолають,
Ну, а поки - карантин, жах, маски..,
Й знову жертви, й люди знов волають
З відчаю, і просять в Бога ласки...

Цирульник Андрій