Валерочка, прости мене...

я тебе не вберегла...
печаль на душечку лягла...
що ти синку відчував
як назустріч смерточці шагав...

прилетіла сумна звістка
помер синок застряла в душі кістка
в горлі появивсь комок
помер  найменчинький синок...
я сумую гірко плачу світа білого небачу
щастя вмить кудись поділось.
печаль  за сином появилась
ой як боляче
невірю...
 з сином більше
не побачусь
я цю смерть не перевірю
ну коли вже я наплачусь...
ні поїхать ні піти
карантин всім нам кранти.
тягну печаль як каменюку...
вона мене трима за руку...
душечку мою скувала
безжально
серденько клювала
БОЖЕНЬКО ПОМИЛУЙ НАС
щоб  відчули
 Душі спас...
хоронити діточок  не можу
та господь усе уладить
жити дальше допоможе...
ради діточок живих...
він підправить оцей здвиг...
перед Богом голову схилила
сина свого Валєрусю хоронила....
 я згадала як родивсь
як він ріс і як жинивсь
в нього Толя народивсь.
трудивсь любив і наслаждався
та короткий вік йому дістався

хороша він у нас людина та прийшла лиха година
навік забрала в мене сина...
яка ж в житті  на те причина?...
що несе нас всіх в пучину...

хто захистить   мою дитину
на тім світі в лиху годину...
щоб у Рай душа добралася попала
щоб з любовью на вікИ осталась... не пропала...

в катафалки без нікого везуть на цвинтарь Валєрусю молодого...я сумую гірко плачу що синочка більше не побачу
голосочок не почую
в горі днюю і ночую...
душечко моя кріпись
в майбуття з надією дивись...
Любов Божа душі зустрічає і від страху усіх спасає...
Прощай синок
...прощай світ білий він не був до тебе милий
особливо ці два годи...
були печалі і невзгоди...