В’ється струмок барвисто, яскраво.
Веселу пісню співа соловей.
Стоїть зажурено дівчина.
Тримає очі в журбі.
Щастя л’є струм сумовито.
Щебече зоряний світ.
Тільки колише сяйво сумоту.
Скорбота виглядає в заплаканих очах.
Сонце освіте дорогу теплом.
Може незламне щастя, до неї прийде.
Прихистить, та віру знов поверне.
Обличчя стане усміхнене на мить.
Турбота гірка відійде с душі.
Весна принесе щасливий момент.
Та рясно жаром покриє нутро.
Бо згине все чорне, навік.
Дорогою піде щасливо.
За руку дружбу візьме.
Яскравий вогник засяє щасливо
в усміхнених очах.
Усмішка не зникне з лиця.
Бо СИЛА БОЖЬЯ віру дає.
З душі знімає тяжкий тягар.
Зажурену долю Бог забере.
Лаской, теплом відігріє нутро.
ЗаплаканI очI
© Copyright: Александра Мошкович, 2020
Свидетельство о публикации №120040306779
Свидетельство о публикации №120040306779
Рецензии