лист до синочка

Десь там далеко, в тебе ніч.
Ти спиш, блукаючи між снами.
Усі турботи, ясна річ,
Тебе покинули з думками.

А я прокинувся давно,
Чекаю ранку, і в чеканні,
Мов в чорно-білому кіно,
Всі наші зустрічі останні -

Дивлюсь у пам’яті своїй.
У Боженька благаю і молю
Про здійснення твоїх рожевих мрій,
Думками обіймаю і люблю.

Ти став дорослим, непомітно, синку
І вже давно минули ті часи,
Коли тобі я ніжно гладив спинку
І нарізав шматочки ковбаси.

Тепер ось, навіть, не потиснуть руку
І не підставить батьківське плече.
Вдвох маєм посередника – розлуку
А час тече синочку, час тече.

Нехай твердять, що ми відвиклі наче.
Знаю і вірю, любий – це не так.
А серце плаче. То болить, то плаче:
Живемо значить! То є добрий знак.

Наче старію – може цьому річ?
Осіннім все здається – не зелене…
Нехай тебе цілує кожна ніч,
І завжди пестить вітерець за мене.

Нехай тобі в дорозі пощастить!
І легкою нехай буде дорога!
Нехай тобі допомагає жить
Твій оптимізм  і віра, віра в Бога.

03.04.2020