Товаришів давно немає,
ніхто не знає, де вони,
а їх народ все ще чекає
з тієї чорної весни.
Куди не глянеш любий друже,
всюди пани, пани, пани,
одні пихаті та заможні,
інші худі мов від чуми.
Старі та витерті сорочки,
такі ж полатані штани,
обвисли ніби на кілочку
і ніби вже й вони пани.
Худі та виснажені люди,
мов з громадянської війни,
а у верхах глаголять всюди,
мовляв, вони також пани.
А я не можу з цим змиритись
та таким словом як пани,
чи то, горілки вже напитись,
не чути їх, які вони.
Укр. Всюди пани, пани, пани
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120040202791
Свидетельство о публикации №120040202791
Рецензии
