Як вона завмирає, коли я дивлюся на неї...
Як люблю я цю мить… Як люблю я чекати цю мить…
Як ніколи, в цю мить я її відчуваю своєю.
І люблю відчувати, як серце кохане тремтить.
А вона... А вона – не боїться мене, не страшиться.
Нам обом трішки смішно з цієї дорослої гри.
Усміхається, каже: «З тобою я вічно – дівиця,
до якої прийшли і тупочуть свати у дворі...»
А вона поправляє волосся, і знов завмирає.
Я вдивляюсь, наскільки вродлива красуня моя...
Я беру теплу руку, і пальці до губ притискаю,
Завмирає весь світ…Завмираю зі світом і я...
Як вона завмираe, коли я дивлюся на неi...
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120040210063
Свидетельство о публикации №120040210063
Рецензии