Володимир Висоцький Перерваний полiт

Володимир Висоцький “Перерваний полiт”

Плод побачили той, що не зрiв, не зрiв,
Потрусили за стовбур - i впав, вiн впав ...
Пісня тим, кого вабив спів, лиш спів,
Голос маючи, хто не спiвав, бо не знав.

Може з долями вряди-годи, нелади,
Та ймовірність у випадка дуже мала, замала,
Струна туго враз на лади, лади
Дефективно iз вадами себе втягла.
 
Він несміливо - з ноти "до",
Й не доспівав її нi “до” ...
Недозвучав його акорд, акорд
Й нікого вiн не надихав ...
Собака гавкав, та на мишей кіт
полював ...
 
Як смішно! Смішно все одно, одно!
Він жартував, та вже не так, як вмiв,
Недорозпробував вино
І навіть недопригубив.
 
Розпочать суперечку лиш тiльки вспiв, успiв
Iз пiдозрою та похвапцем, похапцем
Як краплинами з пор не потiв, не потiв,
А з-під шкіри зникла душа iз кiнцем.
 
Лиш почав вiн дуель в цій порi, порi
Ледве-ледве, лиш як приступив, приступив.
Лише трохи позначився в грі,в цiй грi,
І рахунок суддя поки ще не відкрив.
 
Хотів вiн знать все від і до,
Та не дістався він нi до ...
I нi до вiдповiдi, ні до дна, до дна
Не докопався до глибин,
І ту, яка лише одна,
Не долюбив, не долюбив, не долюбив, не долюбив!
 
Як смішно так, як вiн смішить, смiшить?
Він поспішав, й недоспiшив.
Залишилось все ще дорiшить,
Все, що вiн ще не довирiшив.
 
В буквi кожнiй немає брехнi -
Він за складом був тiльки слуга, слуга
Вiн писав вірші їй на снігу, на снiгу -
Та нажаль, завжди тануть сніга, снiга.
 
Але в день той ще був снігопад, снiгопад.
І свобода на допис в снігу.
А великі сніжинки та град
Він губами хапав на бігу.
 
До неї в срібному ландо
Він не добрався з від i до ...
Ще й не добіг, бігун-гінець,
Не долетів, й не доскакав,
Знак зоряний його - Тiлець -
Чумацький Шляхом хлеботав.
 
Як смішно, смішно на бiгу,
Секунд бракує стiльки лiт, -
Відсутня ланка в ланцюгу -
І недоліт, і недоліт, i недоліт, і недоліт . .
 
Смієтеся ви, напослiд? Чи слiд?
Вам смішно, і мені навскид.
Кінь на скаку і птаха вліт, -
З вини чиєї все врозлiт? Врозлiт!
 
© Володимир Туленко. Переклад, 2020


*****
Владимир Высоцкий “Прерванный полёт”

Кто-то высмотрел плод, что неспел, неспел,
Потрусили за ствол - он упал, упал...
Вот вам песня о том, кто не спел, не спел,
И что голос имел - не узнал, не узнал.
 
Может, были с судьбой нелады, нелады,
И со случаем плохи дела, дела,
А тугая струна на лады, на лады
С незаметным изъяном легла.
 
Он начал робко - с ноты "до",
Но не допел ее не до...
Недозвучал его аккорд, аккорд
И никого не вдохновил...
Собака лаяла, а кот
Мышей ловил...
 
Смешно! Не правда ли, смешно! Смешно!
А он шутил - недошутил,
Недораспробовал вино
И даже недопригубил.
 
Он пока лишь затеивал спор, спор
Неуверенно и не спеша,
Словно капельки пота из пор,
Из-под кожи сочилась душа.
 
Только начал дуэль на ковре,
Еле-еле, едва приступил.
Лишь чуть-чуть осмотрелся в игре,
И судья еще счет не открыл.
 
Он хотел знать все от и до,
Но не добрался он, не до...
Ни до догадки, ни до дна,
Не докопался до глубин,
И ту, которая одна,
Не долюбил, не долюбил!
 
Смешно, не правда ли, смешно?
А он спешил - недоспешил.
Осталось недорешено,
Все то, что он недорешил.
 
Ни единою буквой не лгу -
Он был чистого слога слуга,
И писал ей стихи на снегу,-
К сожалению, тают снега.
 
Но тогда еще был снегопад
И свобода писать на снегу.
И большие снежинки и град
Он губами хватал на бегу.
 
Но к ней в серебряном ландо
Он не добрался и не до...
Не добежал, бегун-беглец,
Не долетел, не доскакал,
А звездный знак его - Телец -
Холодный Млечный Путь лакал.
 
Смешно, не правда ли, смешно,
Когда секунд недостает,-
Недостающее звено -
И недолет, и недолет.
 
Смешно, не правда ли? Ну, вот,-
И вам смешно, и даже мне.
Конь на скаку и птица влет,-
По чьей вине, по чьей вине?
 
© Владимир Высоцкий. Текст, музыка, 1973