Дорогенькі мої батьки
Я пишу вам цього листа
Бо з'явилась така мета
Позбирати думок шматки
Як буває згадую вас
Посміхнусь собі чи заспіва
І лоскочить, як ноги трава
Із дитинства далекого час
Життя пестить нас, а раптом б'є
В полюванні за щастям спимо
І незрячи мов живимо
Відокремив себе і своє
Від Всесвіту, що не має меж
Безкінечності, яка ми і є
Шукаєм Бога, що світло проллє
Будуєм міста з вавілонських веж
Коли можна вдихнути весь світ
Потім видихнути повільно
Це і значить дихати вільно
Це і є головний заповіт
Тому дякую вам за те
Що я дихаю всесвітом цим
Насолоджуюсь в ньому усім
Що і мій син тепер тут росте
Батькам
© Copyright: Василий Усик, 2020
Свидетельство о публикации №120040104976
Свидетельство о публикации №120040104976
Рецензии