Звонять дзвони, тліє кадило.
В несвідомість гайда навпростець.
Мали б за спинами крила,
Якби за душами не камінець.
Нас долає: то ворог, то вірус.
На тлі смутно-весняних картин
Ми фінансово йдемо у мінус,
А фізично — на карантин.
Інфікована вся планета!
Не рахуємо втрат і витрат...
Слів не вистачає поету,
Як деяким хворим палат.
Там, біля вікна, в коридорі
Не облаштовуйте ліжко мені —
Бог дасть, ні хвороба, ні горе
Не торкнеться моєї рідні.
Звонять звони, тліє кадило...
Вже видніється всіх бід межа.
До тебе, Боже, нe дивно,
У кожного своя стежа.
01.04.2020
нф кована планета
© Copyright: Ирина Куленюк, 2020
Свидетельство о публикации №120040103804
Свидетельство о публикации №120040103804
Рецензии