навіщо я пишу ось ці вірші,
навіщо я вкладаю в них всю душу.
все одно не пробачиш ти мені
мої «повинна» і мої «я мушу»
простір кімнати не наповнить щирий сміх,
всі фотокартки в попіл, як і мрії.
для мене ти був один лише такий
світлий, мов ангел і темний наче гріх.
завше ховався за дверима помилок,
списуючи все на одвічну втому.
і так багато розповів казок.
любов - то щирість. хай і підсвідомо.
гудки. гудки. три крапки. знов гудки
мовчання в трубку. крик у невідомість.
так. я пішла й спалила всі мости.
а з тобою хай залишиться лиш совість.
***
© Copyright: Диана Гаркавенко, 2020
Свидетельство о публикации №120033106114
Свидетельство о публикации №120033106114
Рецензии